Репринтне видання (англ. to reprint – передруковувати, перевидавати; від середньовіч. англ. printen, prenten – друкувати; від дан. prent – друк) – 1) повторне видання з друкованого оригіналу, випуск якого здійснюється без набору, шляхом репрографічного відтворення (репродукування) сторінок книги, рукопису та інших джерел зі збереженням тексту й оформлення, але, на відміну від факсимільного видання – без наслідування особливостей першодруку – його матеріалів (паперу, палітурки) і друку (дефектів, виправлень, помилок, провенієнцій тощо); 2) копія частини будь‑якого видання (статті в журналі, науковому збірнику, розділу книги тощо) і яка існує як самостійне видання; інша назва  – відбиток.

У деяких європейських країнах до категорії Р. в. відносять лише відтворені раніше видані книжки, що мають історичну цінність.

У поліграфічному виробництві Р. в. практикуються при повторному випуску (перевиданні) в окремих випадках: а) для книг з дуже складним набором, рідкісними шрифтами; б) для відтворення первісного вигляду особливо цінного видання; в) з метою додрукування накладу книг, щоб задовольнити попит, за умови, що набірна чи фотоформа, матриця, дискета не збереглися; г) коли залишилося дуже мало примірників першого видання, але на нього існує значний попит.

Наклади Р. в. зазвичай невеликі, але вони більші, ніж у факсимільних видань.

Р. в. застарілих книг, що є цінними в культурному та історичному сенсі, оригінал яких не містить довідкового довідкового апарату, в інтересах читачів часто супроводжуються сучасними вступними статтями, примітками, коментарями, післямовою.

Репринтне видання буковинських авторів-емігрантів 1956 року «Буковина. Її минуле і сучасне»

Відповідно до ДСТУ 4861:2007 у Р. в. має бути два титульні аркуші: перший містить вихідні відомості власне Р. в., на якому слід зазначати окремим рядком – «Репринтне видання»; другий відтворює титульний аркуш оригінального видання. Точне місце окремого рядка стандарт не визначає; у видавничій практиці він розміщується після заголовка та нижче підзаголовкових даних.

У надвипускних даних також слід зазначати окремим рядком – «Репринтне видання».

Вимоги до оригіналів і поліграфічного оформлення Р. в. містить ГОСТ 29.57–80 (перевидання зі змінами № 1 від 01.10.1984 р.).

Бібліографічний опис Р. в. має певні особливості:

1) основу опису становлять вихідні відомості відтворюваного видання, де б вони не були надруковані;

2) відомості про зміни і / або особливості Р. в. у зоні видання наводять у формулюваннях і послідовності, вказаних у джерелі інформації;

3) якщо у виданні не зазначено, що воно є репринтним, але це зрозуміло за деякими ознаками (шрифт, вихідні дані оригінального видання тощо), слід додавати цю інформацію у квадратних дужках: [Репр. вид.], [Репр. відтворення вид. 1878 р.];

4) якщо до Р. в. прикладений окремо виданий супровідний матеріал і він не має самостійного заголовка, відомості про нього наводять в зоні кількісної характеристики у звичайній формі: + Дод. (32 с., 16 арк. іл.); якщо є самостійна назва, – у специфікації;

5) відомості про оригінальне видання, які не наведені в зоні видання, зазначають в зоні приміток, з попередніми словами: Назва ориг.: ; Вих. дан. ориг.: ; Місце вид. ориг .:  тощо.

Приклади бібліографічного опису репринтних видань

Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання : ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 (ГОСТ 7.1–2003, ІDТ). – Вид. офіц. – Київ : Держспоживстандарт України, 2007. – 48 с., включ. обкл. – (Національний стандарт України).

Інформація та документація. Видання. Вихідні відомості : ДСТУ 4861:2007. – Київ : Держспоживстандарт України, 2009. – 45 с.

Інформація та документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень українською мовою. Загальні вимоги та правила : ДСТУ 3582:2013. – Київ : Мінекономрозвитку України, 2014. – 15 с., включ. обкл. – (Національний стандарт України).

Інформація та документація. Видання. Основні види. Терміни та визначення понять :  ДСТУ 3017:2015. – Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2015. – 38 с. – (Національний стандарт України). 

Інформація та документація. Видання. Основні елементи : ДСТУ 8344:2015. – Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2017. – 34 с. – (Національний стандарт України). 

Составление библиографических записей репродуцированных изданий : метод. рекомендации / Рос. гос. б‑ка; Межрегион. ком. по каталогизации. – М., 1993. – 50 с.

Великий тлумачний словник сучасної української мови : 170 000 [слів і словосполучень]. – Київ ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. – Про репринтне вид.: с. 725.

Мильчин А. Э. Издательский словарь‑справочник / А. Мильчин. – М. : ОЛМА‑Пресс, 2003. – 560 с. 

Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця : практ. посіб. – 2‑ге вид., стер. – Київ : Наук. вид. центр «Наша культура і наука», 2006. – 559 с. – (Бібліотека видавця, редактора, автора).

Бібліографічний опис документів. Бібліографічні посилання : метод. рек. / [авт.‑уклад. О. М. Збанацька]. – Київ : [б. в.], 2012 (Тип. «Ризоград»). – 197 с. : табл.  

Швецова-Водка Г. М. Документознавство : слов.-довід. термінів і понять : навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка. – 2-ге вид., стер. – Київ : Знання, 2012. – 319 с. : табл.